5-6 торінки
„Geschichte Napoleons“ von Johann Sporschil, Otto Spamer, Leipzig 1840
Erstes Kapitel.
Regierungsantritt Ludwigs XVI. — Das Ancien-Régime. — Berufung der
Etats-généraux. Nationalversammlung.
Wir haben erwähnt, daß am 10. Mai 1774 auf den beträchtlichen Sitz-
Regierungsantritt Ludwig XV. sein zwanzigjähriger Enkel Ludwig XVI. folgte und wir sind
den ersten Schritten des jungen Königs gefolgt, in denen sich ein unbegrenzter
guter Wille und auch soviel Einsicht zeigte, als man füglich von einem so jungen
Herrscher und in einer solchen Umgebung, wie die, in welcher er aufgewachsen
war, erwarten konnte. Die Entwickelung der Dinge seit Ludwig XIV. hatte
den König mit einer so großen Machtfülle beliebet, ihn dergestalt zum Haupt-
und Mittelpunkt des Staates gemacht, daß eine mehr als gewöhnliche Begabung
und Einsicht dazu gehört hätte, diese große Macht richtig zu gebrauchen: und
zugleich hatte dieser monarchische Zug der Zeit und Hang der Geister den König
mit einem so lästigen knechtisch-orientalischen Zeremoniell umgeben und um-
sponnen, daß dadurch allein schon ihm das fast unmöglich wurde, was doch für
den Herrscher vor allem nothwendig erscheint, — die Zustände in Volk und Staat
zu sehen, wie sie wirklich waren. Ludwig XVI. war von gewöhnlicher Be-
gabung und er war namentlich ohne Energie des Willens: charakteristisch war
für ihn, daß die Jagd und eine Schlosserwerkstatt, die er sich einrichten ließ
und womit er sich zu fleißiger Arbeit hinzog, seine Hauptliebhabereien bildeten:
bei beiden Beschäftigungen ist man nicht müßig und braucht doch nicht viel zu
denken. An Geist war ihm seine Gemahlin, Maria Theresias Tochter, Maria
Antoinette entschieden überlegen. Aber sie gelangte zu der hohen Stellung, welche
von allen Seiten ihr der ausgedehnten Schmeichelei bestimmt wurde, mit
siebzehn Jahren und die ganze Art der hohen Gesellschaft, an deren Spitze sie
trat, der Sturm von Vergnügungen, das être toujours gai, welches das Leben
in diesen hohen Regionen zu einem beständigen Maskenball machte, das leere
Treiben der Salons und der Salontemperaturen ließ sie in den ersten Jahren
zu keiner ernsten Beschäftigung gelangen: sie fand nicht die Zeit und nicht die
Geduld, auch nur ein ernsthaftes Buch zu lesen. Es ließ sich freilich fragen,
ob selbst ein breiteres Maß kräftigen Willens und klarer Einsicht das Unheil
hätte aufhalten können, das schon lange im Zuge war und das bereits in einem
unzweifelhaften Symptom, der Zerrüttung der Finanzen, zu Tage trat.
# Розділ 1
## Початок правління Людовика XVI. Старий режим. Скликання Генеральних штатів. Національні збори
Ми згадували, що 10 травня 1774 року, після смерті Людовика XV, на трон зійшов його 20-річний онук Людовик XVI. Ми простежили перші кроки молодого короля, в яких виявилася безмежна добра воля і стільки розсудливості, скільки можна було очікувати від такого юного правителя в оточенні, в якому він виріс.
Розвиток подій від часів Людовика XIV наділив короля такою величезною владою, зробив його центром і серцем держави, що для правильного використання цієї влади потрібні були надзвичайні здібності та розум. Водночас той же монархічний дух епохи оточив короля важким, рабським, східним церемоніалом, який майже унеможливлював головне для правителя — бачити реальний стан справ у народі та державі.
Людовик XVI був людиною звичайних здібностей, без енергії волі. Характерно, що його головними захопленнями були полювання та слюсарна майстерня, яку він влаштував у палаці й де старанно працював: і те, й інше не вимагає багато думати.
Його дружина, Марія-Антуанетта, дочка Марії-Терезії, інтелектуально переважала його. Але вона посіла високе становище в 17 років, і весь стиль вищого товариства — бурхливі розваги, вічне "будь веселим", порожні салони й салонні інтриги — не дали їй у перші роки зайнятися чимось серйозним. Вона не мала часу й терпіння навіть читати серйозні книги.
Чи могла б навіть сильніша воля та ясніший розум зупинити лихо, що вже насувалося? Воно виявилося в повному розвалі фінансів — незаперечному симптомі кризи.
Людовик XVI. За картиною Дюплессі.
Сільське господарство було втричі біднішим, торгівля — вдвічі, ніж у середині нашого [19-го] століття, але держава мала зібрати 880 мільйонів податків. Або ж давно звикли покривати витрати поточного року доходами наступного.
Найгірше — ця система вже не працювала.
Оригінал
https://i.ibb.co/jPRSPYqD/Copilot-20251106-082653.png
https://i.ibb.co/V0sd0YMz/photo-2025-11-06-08-02-48.jpg
https://i.ibb.co/TBgpk4R3/unblurimageai-12-07-11-2025-07.jpg
Комментарии